Енді (d’indy) Поль Марі Теодор Венсан д'' (27.3.1851, Париж, — 2.12.1931, там же), французький композитор, органіст, диригент, музичний критик, педагог. Учень С. Франка (орган, композиція), згодом пропагандист його ідей, глава так званої школи Франка. Один з організаторів (1871) і голова (з 1890) Національного музичного суспільства. Заснував (спільно з Ш. Бордом і А. Гильманом) учбовий заклад конснерваторного типа «Схола канторум» (відкрита в 1896; її директор). У ранніх вигадуваннях Е. з їх складною філософсько-релігійною символікою, особливо в опері «Фервааль» (1897, Брюссель), позначився вплив Р. Вагнера. В той же час захоплення Е. французьким фольклором привело до створення «Симфонії на тему пісні французького горця» для оркестру з фортепіано (1886), «Фантазії» для гобоя і оркестру (на теми народних французьких пісень, 1888), обробок народних пісень (декілька збірок) і ін. У творах Е. майстерність побудови розгорнутих композицій, поліфонічна винахідливість поєднуються з тяжінням до барвистих гармоній, прозорості оркестровки. Е. належать опери, у тому числі «Чужоземець» (1903, Брюссель), симфонії і інші оркестрові твори, камерно-інструментальні вигадування, хори, пісні. Автор книг про Франк, Л. Бетховені, Р. Вагнере і ін., Найбільший педагог, Е. виховав багато композиторів (Же. Орік, А. Руссель, Е. Варез). Свої педагогічні принципи підсумував в капітальній праці «Курс музичної композиції» (спільно з А. Серье, т. 1—4, 1903—50). Виступав як диригент, переважно власних вигадувань (у 1903, 1907 — в Росії).
Літ.: Роллан Р., Ст д''Енді, в його кн.: Музиканти наших днів, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1438; Шнєєрсон Р., Французька музика XX століття, М., 1970; Статті і рецензії композиторів Франції, [пер.], Л., 1972.]
