Емерджентная еволюція
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Емерджентная еволюція

Емерджентная еволюція (англ. emergent — що раптово виникає, від латів.(латинський) emerge — з'являюся, виникаю), ідеалістична концепція, що розглядає розвиток як стрибкоподібний процес виникнення нових вищих якостей, обумовлений втручанням ідеальних сил. Зрілу форму Е. е. придбала в роботах С. Александера і англійського біолога і філософа К. Ллойда Моргана. Е. е. розрізняє двох типів змін: кількісні («результанти»), визначувані складанням алгебри вихідних якостей, і якісні («емердженти»), такі, що не зводяться до початкових і не обумовлені якими-небудь матеріальними змінами. Відповідно до градації «емерджентов» Е. е. з'являється як вчення про «рівні існування». Число рівнів Е. е . варіюється від трьох (матерія, життя, психіка) до декількох десятків. Нижчий рівень тлумачиться як що доставляє лише умови для виникнення вищого. Е. е. має телеологічний і теологічний характер, оскільки її рушійною силою визнаються деякі ідеальні сили. Так, Александер бачить рушійну силу Е. е. у «нізусе» (лат. nisus — поривши, устремління) як прагненні до чогось вищого і ототожнює його з божеством як метою розвитку. У деяких американських філософів Е. е. отримує матеріалістичне тлумачення (Р. Ст Селлерс, В. Монтегю, А. Лавджой): вони убачають в «емерджентності» вираження «внутрішній динамічності» природи. Проте абстрактне визнання саморуху природи не виводить їх за межі метафізичної концепції розвитку.

загрузка...

  Літ.: Богомолов А. С., Ідея розвитку в буржуазній філософії XIX і XX вв.(століття), М., 1962, гл.(глав) 5, 8, заключ.; Морган Т. Р., Експериментальні основи еволюції, М. — Л., 1936; Alexander S., Space, time and deity, v. 1—2, L., 1927; Morgan C. L., Emergent evolution 2 ed., L., 1927; Le Boutillier C., Religious values in the philosophy of emergent evolution, N. Y., 1936.

  А. С. Богомолов.