Емануель Микола Маркович [р. 18.9 (1.10). 1915, селище Тім, нині Тімського району Курської області], радянський фізико-хімік, академік АН(Академія наук) СРСР (1966, член-кореспондент 1958). Член КПРС з 1948. Закінчив Ленінградський політехнічний інститут (1938). Працює в інституті хімічної фізики АН(Академія наук) СРСР (з 1938; з 1960 завідуючим сектором кінетики хімічних і біологічних процесів). Одночасно викладає в МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) (з 1944; з 1950 професор). Академік-секретар Відділення загальної і технічної хімії АН(Академія наук) СРСР (з 1975). Член Президії АН(Академія наук) СРСР (з 1975). Основні праці по кінетиці і механізму хімічних реакцій. Вніс крупний вклад до теорії і практики процесів жідкофазного окислення органічних речовин, у вивчення механізму дії інгібіторів, гомогенних і гетерогенних каталізаторів цих процесів. Під його керівництвом проводяться кінетичні дослідження деструкції і стабілізації полімерів, створені нові ефективні стабілізатори. З кінця 50-х рр. веде також роботи в області біологічної кінетики, вивчає кінетичні закономірності і вільнорадикальні механізми зростання пухлин і розвитку променевого ураження; їм запропоновані нові протипухлинні препарати, вивчаються молекулярні механізми їх дії. Член ряду зарубіжних академій. Ленінська премія (1958). Нагороджений орденом Леніна, 3 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Проміжні продукти складних газових реакцій, М. — Л., 1946; Гальмування процесів окислення жирів, М., 1961 (совм. з Ю. Н. Ляськовськой): Ланцюгові реакції окислення вуглеводнів в рідкій фазі, М., 1965 (совм. з ін.); Кількісні основи клінічної онкології, М., 1970 (совм. з Л.С. Евсєєнко); Кінетика експериментальних пухлинних процесів, М., 1977.
