Елізаветовськоє городище, залишки древнього укріпленого поселення поблизу однойменної станиці в дельті р. Дон. Городище має внутрішню і зовнішню лінії зміцнень (земляні вали і рови). Розкопками (1853, 1871, 1908—10, 1923—28, 1954, 1958—59 і з 1965) встановлено, що поселення існувало з 6 по 3 вв.(століття) до н.е.(наша ера) і було крупним землеробським, риболовецьким і ремісничим центром, а в пору розквіту — головним торгівельним центром ніжнего Дона, через який йшла торгівля боспорських греків з племенами Подонья. Населення полягало, мабуть, з меотов і греків. Біля Е. р. розташовується великий курганний могильник, що неодноразово дослідився.
Літ.: Міллер А. А., Розкопки в районі древнього Танаїса, в збірці: Вісті імператорської археологічної Комісії, ст 35, СП(Збори постанов) Би, 1910; Кніповіч Т. Н., Досвід характеристики городища в станиці Елісаветовськой по знахідках експедиції Державної академії історії матеріальної культури в 1928, «Вісті Державної Академії історії матеріальної культури», 1934, ст 104; Археологічні відкриття [1965-1971 рр.], М., 1966-72.
