Ельснер (Eisner) Юзеф Антоній Францишек (1.6.1769, Гродкув, Силезія, — 18.4.1854, Ельснерово, поблизу Варшави), польський композитор, диригент, педагог, музично-суспільний діяч. Був диригентом оркестру німецького театру в Брно (1791— 1792), заснував Музичну академію і Філармонічне суспільство в Львові. З 1799 працював у Варшаві. Був головним диригентом «Театру Народови» (1799—1824). Організував початкову музичну школу (1811), музичне відділення при Драматичній школі (1817, в 1821 перетворена в інститут музики і декламації; Е. був його ректором і професором). Викладав у Варшавському університеті (1824—31), Головній музичній школі (був її керівником в 1826—31, в 1826—29 в Е. вчився Ф. Шопен), Школі співу при «Театрі Народови» (1831). Заснував ряд музичних суспільств. Писав теоретичні і критичні статті, був редактором збірок польських народних пісень. Один з основоположників польської національної опери (автор 45 обпер, зінгшпилів, мелодрам і інших сценічних вигадувань). Продовжуючи традиції віденської класичної школи, в той же час спирався на польський музичний фольклор. Серед вигадувань — опери «Султан Вампун» (1800), «Лешек Білий» (1809), «Король Локетек...» (1818), 8 симфоній, полонези для оркестру; струнне тріо, 11 струнних і 2 фортепіанних квартету, скрипкові дуети, п'єси для фортепіано, кантати, меси, хорали і інші культові вигадування.
Літ.: Белза І., Школа Ельснера і її роль у формуванні польської національної культури, в збірці: Культура і суспільство в епоху становлення націй, М., 1974, с. 104—21; Nowak-romanowicz A., J. Eisner, [Krakow], 1957.
