Електронна камера , електроннооптичний прилад для відтворення зображень об'єктів на фотоемульсії (так звана електронографічеськая пластинка), чутливій до дії потоку електронів. У астрономії Е. до. застосовуються у поєднанні зі светосильнимі телескопами, за допомогою яких оптичне зображення об'єкту проектується на фотокатод камери. Потік фотоелектронів, що виникає при цьому, проектується за допомогою тієї або іншої електроннооптичної системи (електростатичною, магнітною, електромагнітною або комбінованою; див.(дивися) Електронна і іонна оптика ) на електронографічеськую пластинку, де і фіксується електронне зображення об'єкту, відповідне його оптичному зображенню на фотокатоді. Завдяки ефективнішому, порівняно із звичайною фотографією, використанню світлового потоку, особливо в інфрачервоної області спектру, Е. до. дозволяють значно скорочувати витримки, а у ряді випадків підвищувати проникаючу силу телескопів .
Оскільки щільність зображення на емульсії пропорційна щільності падаючого потоку електронів, а остання так само залежить від освітленості фотокатода, то в характеристичній кривій Е. до. немає області недотримувань властивою звичайним фотографічним емульсіям. Це обставина, а також значна здібність електронографічеськой емульсії до накопичення сумарної за часом дії електронів і її висока роздільна здатність дозволяють застосовувати Е. до. для виявлення слабких деталей спектрів і структури протяжних небесних об'єктів.
Перша Е. до. для астрономічних цілей була створена А. Лаллеманом (Франція) в 50-х рр. 20 ст
Літ.: Курс астрофізики і зоряної астрономії, під ред. А. А. Міхайлова, 3 видавництва, т. 1, М., 1973.
