Електромузичні інструменти, музичні інструменти, в яких створюються керовані виконавцем електричні коливання, збуджуючі гучномовець. Джерелом таких коливань служить генератор того або іншого вигляду. ДО Е. і. відносять також звичайні інструменти, механічні коливання вібраторів яких (наприклад, струн електрогітари) за допомогою адаптера перетворяться в електричні. Переважна сфера застосування Е. і. — естрадні ансамблі.
В одних Е. і. застосовуються електронні генератори з плавно змінною частотою (т.з. інструменти з вільною інтонацією). Вибір точної висоти кожного звуку залежить від виконавця, який може плавно се міняти, ковзаючи пальцем по особливій лінійці — грифові, або, як в першому інструменті цього вигляду — терменвоксе, переміщаючи руку в повітрі перед спеціальною антеною. Це інструменти одноголосні, рідко двохголосні. Гідність таких інструментів — можливість дуже виразного виконання мелодії; недолік — невисока стабільність будуючи.
В інших Е. і., зазвичай клавішних багатоголосих, є набір генераторів, налагоджених кожен на особливу частоту (це так звані інструменти з фіксованих буд). Поряд з електронними генераторами застосовуються електромеханічні із зубчастими коліщатками, що обертаються в полі електромагнітів, фотоелектричні з періодичним затінюванням світлового променя, що діє на фотоелемент, і т. п. Гучність звуку управляється найчастіше педаллю. Е. і. забезпечують спеціальними пристроями для додання звукам музичних якостей, таких, як тембр, вібрато, м'яка атака і загасання (нерізке включення і виключення звуків), легато (плавний перехід від одного звуку до іншого).
Визначеність тембрів звуків забезпечується двома шляхами. Перший — дотримання фіксованих стосунків між амплітудами гармонійних обертонів різних номерів. Для цього, наприклад, вибирають деяку форму кривої коливань, що розрізняється для звуків різної висоти лише масштабом часу, а для звуків різної сили — масштабом амплітуд. Користуються також синтезуванням тембрів, підмішуючи до коливань основної частоти вагання від інших генераторів того ж інструменту, відповідні набору гармонійних обертонів. Інша дорога створення тембрів — введення резонансних контурів (фільтрів), генеруються коливань, що підсилюють обертони, в певних областях частот (т.з. формантниє області). Конструкції інструментів дозволяють створювати в кожному з них всілякі тембри і перемикати їх по ходу виконання. Для імітації вібрації голосу і виконання «вібрато» на смичкових інструментах застосовується модуляція висоти звуку з частотою 5—6 гц. Клацання, що виникають при різких включеннях і виключеннях звуків, лагідніють або використанням регулювальника гучності (педалі), або за допомогою особливих пристроїв, регулюючих перехідні процеси в генераторах.
Літ.: Корсунський С. Р., Симонов І. Д., Електромузичні інструменти, М-код.—Л., 1957; Володін А. А., Електронні музичні інструменти, М., 1970; Crowhurst N. Н., Electronic musical instruments, [s. 1.], 1971.
