Елам, древня держава (3-і тис. — сірок.(середина) 6 ст до н.е.(наша ера)), що розташовувалася к В. від нижньої течії Тігра, в південно-західній частині Іранського плоскогір'я (території сучасних іранських областей Хузістан і Лурістан). Найбільш значними областями Е. були Барахши, Симашки, Аншан (Анзан); містами — Аван, Сузи — столиця Е., Адамдун. Е. був раннерабовладельчеськоє державою. У храмовом і царських господарствах, а також в домашніх общинах з 2-го тис. була поширена праця рабів.
В 3-м-коді тис. відбувалися часті зіткнення еламітов з державами Двуречья. У 2-ій половині 3-го тис. Е. неодноразово потрапляв під владу Аккада . Самостійність він придбав при останньому царі з династії Авана Пузур-Іншушинаке, який був першим царем об'єднаного царства Е. (23—22 вв.(століття)). Після короткочасного панування гутієв (кутієв) в кінці 3-го тис. верховна влада над Е. опинилася біля царів роду Симашки, які спочатку знаходилися залежно від правителів III династії Ура (близько 21 ст). Проте Е. не лише незабаром звільнився від цієї залежності, але еламіти навіть ненадовго влаштувалися в південному Двуречье — в царстві Ларса. Останній цар з династії Симашки був повалений Епарті (середина 19 ст) що заснував нову династію з Аншана. В період правління царів з династії Аншана (1-я половина 2-го тис.) і раніше в Е. існувала система правління, що допускала двовладдя, деколи тривладність. Часом правителі Е. створювали сильну централізовану державу, що змагалася з державами Двуречья. У 2-ій половині 14 ст Е. був завойований касситамі. При царі Унташ-Напіріше (1275—1240) Е. звільнився від касситськой залежності, і при Китен-Хутране (близько 1237—1205) еламіти стали вторгатися в касситськую Вавілонію. Політичний підйом почався з правління Шутрук-Наххунте 1 (близько 1185—1155), що поклало касситськой династії у Вавілонії (близько 1155). Територія Е. була значно розширена царем Шилхак-Іншушинаком (1150—1120). В кінці 12 ст Е. вимушений був поступитися Вавілонії пануюче положення над південним Двуречьем. Історія Е. подальших століть невідома. У 8—7 вв.(століття) царі Е. знаходилися в союзі з Вавілонієй і вели спільну боротьбу проти Ассірії. Ашшурбаніпал в 639 підпорядкував країну, проте панування Ассірії продовжувалося недовго (в кінці 7 ст Ассірія перестала існувати). Е., що роздирається внутрішніми політичними протиріччями, на початку 6 ст до н.е.(наша ера) був завойований Мідією, потім — персами.
Історія художньої культури Е. тісно пов'язана з мистецтвом країн Двуречья. Серед пам'ятників 4-го — середини 3-го тис. до н.е.(наша ера) (знайдених головним чином в Сузах) — виліплені від руки керамічні судини, прикрашені чорним геометрізованной розписом, що відрізняється строгою витонченістю композицій, плоский друк. До пам'ятників 2-го тис. до н.е.(наша ера) відносяться залишки комплексу культових і світських споруд в Дур-Унташе, наскальні рельєфи на скелі Куранган до З.-3. від Шираза, виразні стели з рельєфами, кераміка, циліндровий друк, глиняна і бронзова дрібна пластика.
Літ.: Юсифов Ю. Б., Елам. Соціально-економічна історія, М., 1968; König F., Die elamischen Königsinschriften, Graz, 1965; Cameron G. G., History of early Iran, Chi., 1936; Hinz W., Das Reich Elam, Stuttg., 1964; Labat R., Elam, 1600—1200 Ст С., Camb., 1963; його ж, Elam and western Persia, с. 1200—1000 Ст С., Camb., 1964; Porada E., Iran ancien. L''art а l''epoque preislamique, P., 1963.
