Екліптика [лат. (linea) ecliptica, від греч.(грецький) ékieipsis — затьмарення], великий круг небесної сфери, по якому відбувається видимий річний рух Сонця, точніше — його центру. Т. до. цей рух відображає дійсний рух Землі довкола Сонця, то Е. можна розглядати як перетин небесної сфери плоскістю орбіти Землі. Плоскість Е. нахилена до плоскості небесного екватора під кутом: e = 23°27¢8¢¢, 26—0,4685 t , де t — число років, що протекли від початку 1900. Ця формула справедлива для найближчих століть. Протягом сотень тисяч років нахил Е. періодично міняється.
Назва «Е.» пов'язано з відомим з давніх часів фактом, що сонячні і місячні затемнення відбуваються лише тоді, коли Луна знаходиться поблизу точок пересічення її орбіти з Е. Еті крапки на небесній сфері носять назву місячних вузлів. Е. проходіт по 12 сузір'ям званим сузір'ями Зодіаку . Плоскість Е. служить основною плоскістю в екліптичній системі небесних координат.
