Екзосфера (від екзо... і сфера ), сфера розсіяння, зовнішній, найбільш розріджений шар атмосфери, де довжини вільного пробігу часток такі великі, що частки можуть діссипіровать (розсіватися) в міжпланетний простір. Маса «повітря» в Е. близька до 10 ¾10 маси атмосфери. Найшвидше діссипіруют легкі гази (Н, Не). Е. починається на висотах 450—800 км. , а її верхній кордон знаходиться на відстані декількох тис. км. від земної поверхні, де концентрація часток стає такою ж, як в міжпланетному просторі. Е. складається з іонізованого газу (плазми); в її початку відношення концентрацій заряджених і нейтральних часток близьке до 1; у верх. половині Е. повітря майже повністю іонізоване. Нижня і середня частини Е. в основному складаються з атомів Про і N; із збільшенням же висоти швидко зростає відносно концентрація легких газів, особливо іонізованого водню. Газокінетична температура Е. 1500—3000 До; вона слабо зростає з висотою. Зростання сонячної активності приводить до потепління Е. і до збільшення її товщини. На фізичні процеси в Е. сильно впливає магнітне поле Землі, напруженість якого в початку Е. рівна 0,3 е, на зовнішньому її кордоні 10 -2 — 10 -3 е . У Е. в основному розташовані радіаційні пояси Землі.
Літ.: Хвостиків І. А., Фізика озоносфери і іоносфери, М., 1963; Рішберт Р., Гарріот О. До., Введення у фізику іоносфери, пер.(переведення) з англ.(англійський), Л., 1975; Акасофу С. І., Чепмен С., сонячно-земна фізика, пер.(переведення) з англ.(англійський), ч. 1, М., 1974.
