Еволюція локомоциі у хребетних тварин (зображення)

Вихідний спосіб локомоциі — плавання шляхом вигинання тіла в горизонтальній плоскості. З виходом на сушу головним органом локомоциі стають кінцівки. У основі локомоциі наземних хребетних лежить ходіння, а при швидкісній локомоциі — біг на 4 або, рідше, 2 ногах. Розрізняють 2 головних типа наземної локомоциі: симетричну — кінцівки працюють по черзі (за передньою лапою завжди слідує діагональна від неї задня, рідко навпаки) або попарно (у кожній парі одна передня і одна задня кінцівка) і асиметричну — за почерговою або синхронною роботою передніх лап в рух включаються задні. Перші наземні хребетні пересувалися за допомогою симетричної локомоциі — кроку, коли всі лапи працюють по черзі з рівними інтервалами. Потреба в швидшою локомоциі при недосконалості самого апарату руху привела до зміни ритму: інтервал в роботі діагональних кінцівок зменшився, а однобічних збільшився — з'явилися рисеобразний крок, а потім і рись з її в унісон працюючими діагональними кінцівками. Лише при корінному удосконаленні рухового апарату (це збіглося з появою ссавців) розвинулися інохідь, при якій в унісон працюють кінцівки однієї сторони, і асиметрична локомоция, ефективніша і швидкісніша, чим симетрична. Так виник чотириногий рикошет; від нього стався галоп — найбільш прогресивна локомоция, характерна для ссавців.