Еверт Олексій Єрмолайович [20.2(4.3) .1857 ¾ 10.5.1926, Верея], російський генерал від інфантерії (1911). Закінчив Александровськоє військове училище (1876) і Академію Генштабу (1882). Учасник російсько-турецької війни 1877—78. Під час російсько-японської війни 1904—05 генерал-квартирмейстер польового штабу озброєних сил на Далекому Сході (з жовтня 1904) і начальник польового штабу 1-ої Маньчжурської армії (з березня 1905). У 1906—08 начальник Головного штабу, потім командир корпусу. У 1912—14 командувач військами Іркутського військового округу і військовий наказний отаман Забайкальського козачого війська. У серпні 1914 призначений командуючим 4-ою армією (замість генерала А. Е. Зальца) і брав участь в Галіцийськой битві 1914 . З серпня 1915 головнокомандуючий арміями Західного фронту. Відсутність в Е. таланту воєначальника і його крайня нерішучість особливо виявилися під час настання фронту літом 1916 на віленськом напрямі і в районі Барановичів. Після Лютневої революції в березні 1917 звільнений у відставку. Жив в Смоленську, потім у Верєє, займаючись бджільництвом.
