Евенська література, література евенів (ламутов), народу, що живе в Якутії, в Магаданської і Камчатської області, Хабаровському краю. До встановлення Радянської влади у них існував лише багатий фольклор. На початку 30-х рр. серед студентів інституту народів Півночі в Ленінграді з'являються перші автори-евени: з Якутії — Н. С. Тарабукин (1910—50), з Камчатки — А. А. Черканов (р. 1918). Збірки Тарабукина (на евенській мові з паралельним переведенням на російський): «Пісні тайги» (1936), «Політ золотої дівчини» (1937); популярна також його автобіографічна повість «Моє дитинство» (1936). Черканову належить збірки віршів «Гарячі ключі» (1937). На якутській і евенській мовах виходили збірки віршів знавця якутського фольклору П. Ламутського (справжня фамілія— П. А. Степанов, р. 1920): «Пісня евена» (1962), «Діти старого» (1970) і ін. У Якутії успішно працюють евенські поети Д. Е. Едукин (р. 1931), В. С. Кейметінов (р. 1936), А. Е. Никулін (р. 1937) і ін. Видний евенський поет В. Д. Лебедев (р. 1934) — автор статей по мові і фольклору. Проїзв. евенських письменників перекладені мовами народів СРСР.
Тексти і літ.: Евенський фольклор. [Вступ. ст. До. А. Новікової], Магадан, 1958; Від Москви до тайги одна ночівля. Сб., М.— Л., 1961; Письменники Якутії, Якутськ, 1972.
