Еберт (Ebert) Фрідріх (4.2.1871, Гейдельберг, — 28.2.1925, Берлін), німецький політичний і державний діяч, один з правих лідерів німецької соціал-демократії. По професії шорник. З 1889 член СДПГ. У 1905 вибраний член правління, в 1913 — одним з голів правління СДПГ. З 1912 депутат рейхстагу, в 1916 очолив соціал-демократичну фракцію в рейхстагу. В період 1-ої світової війни 1914—18 займав позиції социал-шовіністів. Під час Листопадової революції 1918 прийняв від принца Макса Баденського (9 листопада) пост рейхсканцлера; 10 листопада став одним з голів уряду — Ради народних уповноважених; уклав (10 листопада) таємну угоду з представниками верховного військового командування про введення до Берліна військових частин для задушення революції. У січні 1919 уряд Е.—Шейдемана подавило революційний виступ берлінського пролетаріату. З лютого 1919 Е. — президент Німеччини.
