Діоніс, в старогрецькій міфології син Зевса і фіванськой царівни Семели. Культ Д. — рослинного або зооморфного божества, що існував в Греції вже в кріто-мікенськую епоху, в 8—6 вв.(століття) до н.е.(наша ера) набув широкого поширення серед сільського демоса, шануючого Д. головним чином як заступника виноградарства і виноробства. У класичну епоху культ Д. користувався особливою популярністю в Дельфах (поряд з культом Аполлона) і Афінах (див. Діонісії ). Інше ім'я Д. — Вакх (греч. Bákchos, у латинській формі — Bacchus, Бахус); звідси і назва свят на честь цього бога — вакханалії.
Літ.: Jeanmaire Н., Dionysos. Histoire du culte de Bacchus, P., 1951; Otto W. F., Dionysos. Mythos und Kultus, 3 Aufl., Fr. M., 1960.
