Дібіч-Забалканський Іван Іванович (Іоганн Карл Фрідріх Антон) [2(13) .5.1785, Грослейпе, Силезія, — 29.5.1831, Кліщовий, біля Пултуська], російський генерал-фельдмаршал (1829), граф (1827). Син прусського офіцера, що перейшов в 1798 на російську службу. Служив в гвардії, брав участь у війні з Францією в 1805—07. У 1812 — початку 1813 обер-квартірмейстер корпусу і генерал-квартирмейстер армії Вітгенштейна. З весни 1813 генерал-квартирмейстер російсько-прусських військ. З 1815 начальник штабу 1-ої армії. У 1821 супроводжував Олександра I на Лайбахський конгрес і став однією з близьких до нього осіб. З 1823 начальник Головного штабу і керівник частиною квартирмейстера (1824). На початку грудня 1825 на основі доносу Шервуда повідомив Миколу I про підготовлюване повстання декабристів, а потім керував їх арештами в 2-ій армії. Під час російсько-турецької війни 1828—29 фактично керував військовими діями на Балканах, знаходячись при старезному головнокомандуючому Вітгенштейне, з лютого 1829 головнокомандуючий; був автором невдалого плану кампанії 1828, виступав проти розв'язування національно-визвольної війни на Балканах. З грудня 1830 головнокомандуючий військами, направленими на придушення Польського повстання 1830—31 . Був бездарним кабінетним стратегом, вихованцем прусської військової школи, відрізнявся честолюбством і інтриганством. Помер від холери.
