Дюпон (Dupont) Пьер (23.4.1821, Ліон, — 24.7.1870, там же), французький поет-пісенник. Був учнем ткача, конторником, службовцем банку. У 1842 за свою першу книгу «Два ангели» нагороджений премією Французької академії; пізніше став співробітником редакції «Словника Французької академії». Перші пісні Д. увійшли до книги «Селяни» (1846). Широку популярність придбала його «Пісня робітників» (1846), що звала до об'єднання пролетаріату. Схильний до утопічного прекраснодушию, Д. у 1848 славив Другу республіку як час братерства класів. Червневе повстання 1848 дало йому привід лише для нових закликів до соціального світу. Проте буржуазна реакція загострила революційно-демократичні мотиви поезії Д.; в «Пісні селян» (1849), що пізніше любиться паризьким комунарам, він виразив мрію про республіку, де селяни об'єднаються з робітниками. Після державного перевороту Луї Бонапарта 1851 був засуджений до 7 років заслання, але помилуваний.
Соч.: Chants et chansons, v. 1—4, P., 1851—54; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. пісні, М., 1923; [Вірші], у кн.: Поезія французької революції 1848 років, М., 1948.
Літ.: Історія французької літератури, т. 2, М., 1956; Веліковський С., Поети французьких революцій 1789—1848, М., 1963; Baudelaire Ch., P. Dupont, в його кн.: Curiosités esthétiques. L''art romantique, P., 1962.
