Дюги (Duguit) Леон (4.2.1859, Лібурн, департамент Жиронда, — 18.12.1928, Бордо), французький учений, теоретик права і держави, професор права в університеті в Бордо (1886). На початку наукової діяльності — прибічник органічної школи, пізніше — один з творців так званого солідаризму, згідно з яким суть, функції і цілі буржуазного права і держави грунтуються на принципі солідарності всіх членів суспільства. Концепція солідаризму Д. протистояла марксистському вченню про класову боротьбу, але була направлена також проти буржуазно-індивідуалістичних представлень епохи промислового капіталізму. Д. висунув тезу про «соціалізацію» основних інститутів буржуазного права і перш за все власність. Приватна капіталістична власність виступає у Д. як «соціальна функція», службовка суспільству в цілому. На основі цієї концепції Д. виробив ряд юрідіко-практічніх рекомендацій, що сприяли розвитку монополістичного капіталу і державно-монополістичних тенденцій. Д. заперечував ідею невтручання буржуазної держави в економічне життя, говорив, перекликаючись з кейнсіанством, про перетворення буржуазної держави на «організацію публічних служб». Як важливий засіб реалізації принципу солідаризму Д. висунув ідею синдикалізму, тобто професійно-корпоративного представництва в державній владі всіх верств населення. Хоча сам Д. був прибічником буржуазної демократії, багато його положень (корпоративізм, заперечення суб'єктивних і ін. прав) стали складовою частиною ідеології італійського і німецького фашизму. Цим значною мірою пояснюється падіння авторитету дюгизма після 2-ої світової війни 1939—45, хоча в цілому Д. зробив певний вплив на розвиток буржуазної політичної і правової ідеології.
Соч.: Des fonctions de l''état moderne, P., 1894; L''état, le droit objectif et la loi positive, P., 1901; Le droit social, le droit individuel et la transformation de l''état, P., 1908 (русявий. пер.(переведення) — Соціальне право, індивідуальне право і перетворення держави, М., 1909); Загальні перетворення цивільного права з часів кодексу Наполеона, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1919; Traité de droit constitutionnel, 2 éd., v. 1—5, P., 1921—25, 3 éd., v. 1, P., 1927.
