Дунін-Марцинкевіч Вікентій Іванович [1807, Бобруйський повіт, — 5(17) .12.1884], білоруський письменник. Народився в дворянській сім'ї. Вчився на медичному факультеті Віленського університету. Був чиновником. З 1840 жив в маєтку під Мінськом. У 1846 написав лібретто опери «Сільська ідилія» (музика С. Монюшко). У сентиментально-дидактичних поемах («Гапон», 1855, і ін.) і віршованих розповідях («Купала», 1856; «Щаровськие дожінки», 1857) Д. змальовував головним чином село. Він звеличував селянина як носія високих моральних якостей і духовної обдарованості, в той же час поетизуючи феодально-кріпосницькі стосунки. У його комедіях «Пінськая шляхта» (1866), «Сватання» (1870), опубліковані лише після Жовтневої революції, створені сатиричні образи чиновників, роздяглися кулаки-глитаї. Перший перекладач на білоруську мову «Пана Тадеуша» А. Міцкевіча (1859).
Соч.: Збор твораў Miнськ, 1958; у русявий.(російський) пер.(переведення), у кн.: Білоруські поети, М-код.—Л., 1963.
Літ.: Майхровiч С. До., B. I. Дунiн-Марцiнкевiч, Miнськ, 1955; Семяновiч А. А., Драматургiя Ст I. Дунiна-Марцiнкевiча, в кн.: Беларуськая лiтаратура, [т.] 2, Miнськ, 1959.
