Дунайська військова флотилія, в 18—19 вв.(століття) створювалася на період бойових дій під час воєн з Туреччиною. Вперше створена в 1771 П. А. Румянцевим під час російсько-турецької війни 1768—1774 під назвою Ліманськой грібної флотилії. У 1774 розформована. Під час російсько-турецької війни 1787—91 Ліманськая флотилія (з грудня 1790 називалася Чорноморський грібний флот) під командуванням контр-адмірала Н. С. Мордвінова, а потім генерал-майора О. М. де Рібаса діяла спільно з сухопутними військами під Кинбурном, Мачином, Браїловом і при узятті Ізмаїла і Очакова. В період російсько-турецької війни 1877—78 Д. ст ф. (1—2 канонерські човни, 4—10 парових мінних катерів і декілька пароплавів) успішно діяла проти сильної турецької флотилії на Дунаї. У 1879 частину кораблів була передана Болгарії. У 1-ій світовій війні 1914—1918 загін катерів Д. ст ф. підтримував російські війська Румунського фронту. У листопаді 1917 моряки Д. ст ф. перейшли на сторону Радянської влади. Після захвату Бесарабії Румунією кораблі пішли в лютому 1918 до Одеси, де були захоплені австро-німецькимі інтервентами.
17 червня 1940 у зв'язку з возз'єднанням Молдавії з СРСР була створена Д. ст ф. з головною базою в Ізмаїле у складі 5 моніторів, 22 бронекатерів, 30 катери-тральщиків, 7 сторожових кораблів і ін. На початку Великої Вітчизняної війни 1941—1945 спільно з військами Південного фронту Д. ст ф. відображала спроби румунських військ форсувати Дунай. У зв'язку з відходом радянських військ перебазувалася в липні до Одеси, потім Миколаїв і Херсон, забезпечувала переправи через Південний Буг і Дніпро, у вересні 1941 прорвалася до Севастополя, а в жовтні перейшла до Керчі. 21 листопада 1941 розформована. До 16 вересня 1941 командувачем був контр-адмірал Н. О. Абрамов, потім контр-адмірал А. С. Фролов.
14 квітня 1944 була знов сформована і базувалася спочатку в Дніпровсько-Бузькому лимані, потім на Одесу, а з серпня 1944 на Ізмаїл. У серпні 1944 налічувала 33 бронекатери, 7 мінних катерів, 8 тральщиків. Командувачем Д. ст ф. був контр-адмірал С. Р. Горщиків, з 12 грудня 1944 — контр-адмірал Р. Н. Неодружених. Взаємодіючи з військами 2-го і 3-го Українських фронтів, Д. ст ф. брала участь в Яссько-кишинівській операції, форсуванні Дунаю і опануванні портів Сулін, Тульча і Ізмаїл, в звільненні Болгарії, Югославії Угорщині, Чехословакії і Австрії. Провела величезну роботу по траленню Дунаю (знищено до 600 мін), висадила 21 десант (понад 27 тис. чіл.), перевезла близько 1 млн. чіл., понад 1500 танків, понад 5000 знарядь і ін. Нагороджена орденами Червоного Прапора, Нахимова 1-ої міри і Ушакова 1-ої міри. Після війни розформована.
Літ.: Вьюненко Н. П., Мордвинів Р. Н., Військові флотилії у Великій Вітчизняній війні, М., 1957; Локтіонов І. І., Дунайська флотилія у Великій Вітчизняній війні (1941—1945 рр.), М., 1962.
