Дуб (Quercus), рід листопадних або вічнозелених дерев, рідко чагарників сімейства букових. Листя чергове, просте, перистороздільне, лопатеве, зубчасте, інколи цельнокрайниє. Квітки дрібні, непоказні, одностатеві, однодомні; тичинкові — в довгих звисаючих сережках, маточкові — одіночниє або по декількох, сидячі або на квітконіжці. Плід — односім'яний жолудь, частково поміщений в чашоподібну дерев'янисту плюську. Д. зростає повільно спочатку (до 80 років) — сильніше у висоту, пізніше — в товщину. Зазвичай утворює глибоку стрижньову кореневу систему. Дає рясну поросль від пня. Світлолюбний. Деякі види посухостійкі, досить зимостійкі і мало вимогливі до грунтів. Плодоносити починає з 15—60 років, на відкритих місцях раніше, ніж в насадженнях. Розмножується переважно жолудями. Для посіву використовують жолуді, зібрані в той же рік, т.к. оні швидко втрачають схожість. Близько 450 видів в помірному, субтропічному і тропічному поясах Північної півкулі. До СРСР — 20 (по ін. даним, 11) дикорослих видів в Європейській частині, на Далекому Сході і на Кавказі; у культурі 43 види.
Найбільше значення в лісовому господарстві СРСР має Д. черешковий, або літній (Q. robur), — дерево заввишки до 40—50 м-код і діаметром 1—1,5 м-коду . Листя подовжено оберненояйцевидне, з 5—7 парами коротких лопатей, на черешках завдовжки до 1 см . Жолуді по 1—3 на плодоніжці. Квітне одночасно з розпусканням листя починаючи з 40—60 років. Рясно плодоносить кожні 4—8 років. При бічному затінюванні зростає досить швидко, але вимагає хорошого освітлення зверху. Доживає до 400—1000 років. Поширений в Європейській частині СРСР, на Кавказі і майже по всій Західній Європі. У північній частині ареалу зростає по долинах річок, південніше виходить на вододіли і утворює змішані ліси з ялиною, а на півдні ареалу — чисті діброви ; у степовій зоні зустрічається по ярах і балках. Одна з основних лесообразующих порід широколистяних лісів СРСР. ДО Д. черешковому близький Д. скельний, або зимовий (Q. petraea), з майже сидячими (по 2—3) жолудями, що зустрічається на заході Європейській частині СРСР, в Криму і на Північному Кавказі. У східній частині Північного Кавказу і в Закавказзі виростає Д. грузинський (Q. iberica) з шкірястим листям і сидячими (по 1—2) жолудями; у високогірному поясі цих районів зростає Д. крупнопильниковий (Q. macranthera) з густоопушеннимі втечами і жолудями сидячими або на короткій плодоніжці. Основна порода долинних лісів Східної Закавказзі — Д. длінноножковий (Q. longipеs). Важлива лесообразующая порода Далекого Сходу — Д. монгольський (Q. mongolica) — морозостійке і посухостійке дерево.
Деревина Д. володіє високою міцністю, твердістю, довговічністю і красивою текстурою (малюнком на розрізі). Використовується в кораблебудуванні, на підводні споруди, т.к. не піддається гниттю; застосовується у вагонобудуванні, в меблевому, столярному, бондарському виробництві, будівництві будинків і ін. Кора деяких видів (Д. пробковий — Q. suber) дає пробку. Кора і деревина містять дубильні речовини (танніди), використовувані для дублення шкір.(шкіряний) Висушену кору молодих гілок і тонких стволів Д. черешкового застосовують як терпке засіб у вигляді водного відвару для полоскання при запальних процесах порожнини рота, зіву, глотки, а також для примочок при лікуванні опіків. Жолуді йдуть на сурогат кави і на корм для свиней і деяких ін. з.-х.(сільськогосподарський) тварин. Багато видів, наприклад Д. каштанолістний (Q. castaneifolia), розводять в садах і парках як декоративні рослини.
Літ.: Флора СССР, т. 5, М-код.—Л., 1936; Дерева і чагарники СРСР, т. 2, М-код.—Л., 1951; Меніцкий Ю. Л., Огляд робуроїдних і галліферних дубів Кавказу, в кн.: Новини систематики вищих рослин, Л., 1968; Camus A., Les chenes. Monographiе du genre Quercus, v. 1—3, Atlas, P., 1934—48.
