Дубровінський Яків Федорович (партійний псевдонім Аркадій, Вадим, Віталій) [9(21) .2.1882, с. Покровсько-ліповци, нині Малоархангельського району Орловської області, — 24.10.1918, Красноярськ], діяч революційного руху в Росії, активний учасник боротьби за Радянську владу в Сибіру. Народився в сім'ї купця-орендаря. Брат І. Ф. Дубровінського . Будучи студентом Пермського гірського училища, в 1899 вступив в РСДРП і вів підпільну партійну роботу. У 1902 був арештований і в 1903 засланий в Архангельську губернію, звідки біг. У 1905 працював в Московській партійній організації, активно брав участь в Грудневому озброєному повстанні. У 1906 член соціал-демократичного комітету і військової організації РСДРП в Одесі; був знов арештований і в 1907 засланий до Сибіру. По дорозі біг з етапу і жил нелегально в Красноярську, з 1908 член Красноярського комітету РСДРП. Весной 1916 знов піддавався арешту. Після Лютневої революції 1917 голова Красноярської ради, член Красноярського комітету РСДРП(б). Був членом Среднесибірського райбюро ЦК РСДРП(б). В дні контрреволюційного Чехословацького заколоту очолив загін на станції Журавлинна. Був арештований чехословацькими контрреволюціонерами, поміщений в Красноярську в'язницю і розстріляний.
