Дрінов Марін Стоянов [20.10.1838, Панагюріште, — 28.2(13.3) .1906, Харків], болгарський і російський історик-славіст. Народився в сім'ї ремісника. Вчився в Південнослов'янському пансіоні в Києві і Московському університеті (університет закінчив в 1865). У 1865—70 працював в бібліотеках, архівах і музеях Європи. Д. — один із засновників (1869) і перший голова Болгарського суспільства ревнителів знань (з 1911 — Болгарська АН(Академія наук), Софія) організатор Історико-філологічного суспільства в Харкові. З 1873 професор Харківського університету. Входив в Тимчасове російське управління в Болгарії після російсько-турецької війни 1877—78. За пропозицією Д. Софія була оголошена столицею Болгарського князівства. У 1878—79 Д. — завідувач відділом народної освіти і духовних справ. Д. поставив учбову справу в Болгарії на демократичну основу (створювалася трьохстатечна система народних училищ з безкоштовним вченням і стипендіями для бідних і ін.). З 1898 член Петербурзької АН(Академія наук). Труди Д., присвячені заселенню Балканського півострова слов'янами, славяно-візантійським стосункам, історії охрідськой архиепіськопії і ін. питанням, засновані на багатому фактичному матеріалі і критичному підході до джерел. Вони заклали фундамент болгарської історичної науки.
Соч.: С'чиненія, т. 1—3, Софія, 1909—15.
Літ.: Златарськи Ст Н., М. С. Дрінов. [Поменик], «Летопіс на Б'лгарськото кніжовно дружба», 1907, [т.] 7; Никітін С. А., М. С. Дрінов як історик, «Короткі повідомлення інституту слов'янознавства», 1957, ст 21; Ільчук І. С., Діяльність М. С. Дрінова в Харківському університеті, там же.
