Дрожжін Спиридон Дмитрович [6(18) .12.1848, село низовий Вітер, нині області Калінінськой, — 24.12.1930, там же], російський радянський поет. Народився в сім'ї кріпака. Почав друкуватися в 1873, став відомий як талановитий «поет-самоук», захисник знедоленого люду, співець землеробської праці і російської природи. Поет вітав Жовтневу революцію, побачивши в ній здійснення сподівань народу (вірш «Запевка», «На зборі», 1920, «Пам'яті Ст І. Леніна», 1924, і ін.). Вірші Д., на яких позначився вплив А. В. Кольцова і Н. А. Некрасова, задушевні, відрізняються безпосередністю сприйняття, співучістю; покладені на музику, деякі пісні перейшли у фольклор. У 1938 в селищі Завідово області Калінінськой відкритий музей Д.
Соч.: Вірші, Л., 1949 (є бібл.); Вірші, М., 1958.
Літ.: Пам'яті С. Д. Дрожжіна, сост. Л. Ільін, Калінін 1951; Ільін Л., Н. А. Некрасов і С. Д. Дрожжін, в кн.: Некрасовський збірка, ст 3, М-код.—Л., 1960; Скатів Н., Поети некрасовськой школи, Л., 1968.
