Дрейфуса справа, судова справа по несправедливому звинуваченню в шпигунстві на користь Німеччини офіцера французького Генерального штабу єврея Альфреда Дрейфуса (A. Dreyfus, 1859—1935), сфабриковане в 1894 реакційною французькою воєнщиною; стало предметом запеклої політичної боротьби у Франції в 90-х рр. 19 ст між блоком монархістсько-аристократичної верхівки воєнщини і клерикалів (якому потурала правляча група помірних республіканців) і буржуазними демократами. Звинувачення проти Дрейфуса було висунуте військовим міністерством, і, не дивлячись на повний брак доказів, військовий суд засудив в грудні 1894 Дрейфуса до довічної каторги. Незабаром виявилися нові матеріали, що підтверджували його невинність, але правлячі круги Франції всіляко опиралися реабілітації Дрейфуса. 11 січня 1898 був виправданий дійсний зрадник — офіцер Естергазі, що дійсно передав секретні французькі документи німецькій розвідці. 9 вересня 1899 військовий суд, Д, що переглянув. д., всупереч очевидним фактам, знов визнав Дрейфуса винним. Реакція використовувала Д. д. для розпалювання антисемітизму і шовінізму, настання на республіканський режим і демократичні свободи. У захист республіки і за виправдання Дрейфуса активно виступали передові робітники, багато соціалістів, прогресивна інтелігенція. Велику роль в активізації демократичних сил зіграв лист Е. Золя президентові Ф. Фору («Я звинувачую», 13 січня 1898), в якому письменник звинувачував власті в навмисному засудженні невинного Дрейфуса. В умовах крайнього загострення класових протиріч у Франції на рубежі 19—20 вв.(століття) боротьба довкола Д. д. привела до серйозної політичної кризи і впритул підвела країну до громадянської війни. Створивши в країні обстановку чаду шовініста, реакційні сили на чолі з «Лігою патріотів» зробили в лютому 1899 спробу державного перевороту з метою скидання республіки і знищення демократичних свобод. Виступ лівих сил і раніше всього робочого класу в захист республіки зірвало ці спроби. Страх перед виступами робітників спонукав до об'єднання обидва буржуазні табори: дрейфусаров (прибічників того, що передивляється Д. д.) і антідрейфусаров (противників того, що передивляється справи). Утворене в червні 1899 уряд П. М. Вальдека-Руссо, прагнучи до «заспокоєння» країни, пішов на ліквідацію Д. д. 19 вересня 1899 президент республіки за уявленням уряду помилував Дрейфуса. У липні 1906 Дрейфус був повністю реабілітований.
Літ.: Reinach J., Histoire de l''affaire Dreyfus, [v.] 1—6, P., 1901—08; Halasz N., Captain Dreyfus. The story of а mass hysteria, N. Y., 1955; Thalheimer S., Macht und Gerechtigkeit. Ein Beitrag zur Geschichte des Falles Dreyfus, Münch., 1958; Giscard d''estaing H., D''esterhazy а Dreyfus, P. 1960.
