Дорошенко Петро Дорофійович (1627, Чигирин, — 1698, с. Ярополча, нині Ярополец Волоколамського району Московської області), гетьман Правобережної України в 1665—76. Будучи реєстровим козаком, Д. висувався в ряди старшинської верхівки в роки визвольної війни українського народу 1648—54 проти гніту польських феодалів. Був полковником у війську Богдана Хмельницького. Брав участь в придушенні народного повстання 1657—58, керованого М. Пушкарем і Я. Барабашем. З 1663 — генеральний осавул при гетьманові П. Тетері . У 1665 був вибраний гетьманом Правобережної України. Спираючись на старшину і верхи духівництва, що орієнтувалися на Туреччину і Кримське ханство, Д. спробував розповсюдити свою владу на Лівобережну Україну, використовуючи народну незадоволеність гетьманом І. М. Брюховецким . Д. перейшов в підданство турецького султана. За договором 1669 з Д. Подолія переходила під владу Туреччини, Д. зобов'язався надати їй допомогу у встановленні в цих областях турецької влади. Цим Д. остаточно викрив себе. Позбувшись підтримки козацтва, Д. капітулював в 1676 перед російськими військами, після чого був призначений російським урядом воєводою до Вятку (1679—82), пізніше жив під Москвою.
Літ.: Стецюк K. I., Народнi рухи на Лiвобережнiй i Слобiдськiй Українi в 50—70 роках XVII ст., До., 1960; Апановіч О. М., 3aпopiзька Ciч в боротьбi проті турецько-татарської arpeciї 50—70 рр. XVII ст., До., 1961.
