Доржелес Ролан
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Доржелес Ролан

Доржелес (Dorgelеs) (псевдонім; справжнє прізвище — Лекавеле, Lécavelé) Ролан (р. 15.6.1886, Амьен), французький письменник. Учасник 1-ої світової війни 1914—18, яку засудив в «окопному» романі «Дерев'яні хрести» (1919, русявий.(російський) пер.(переведення) 1925), в циклі реалістичних новел «Кабаре красуні» (1919). Розповів про убогість і безправ'я в колоніях (репортажі «Дорога мандаринів», 1925, русявий.(російський) пер.(переведення) 1926; «Караван без верблюдів», 1928). Відвідав СРСР, але про побачений судив упереджено, у дусі буржуазного лібералізму (книга нарисів «Та є здоровою свобода!», 1937). Військовий кореспондент Д. — очевидець поразки і фашистської окупації Франції (репортажі «Посвідчення особи», 1945; «Дивна війна 1939—1940», 1957). Д. епігонськи слідує Е. Золя і Г. де Мопассану в романах «Підкупно все» (1956) і «Геть гріш!» (1965); критика пороків власницького світу завершується проповіддю моралі упокорювання і «чесної бідності» (есе «Відкритий лист мільярдерові», 1967). Д. — член Гонкуровськой академії з 1929, з 1955 її голова.

загрузка...

  Соч.: Au beau temps de la butte, P., 1963; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Пробудження мертвих, Л., 1924; Машина для припинення війни, Л., [1926] (совм. з Р. Жінью); «Їхати...», Л., 1927.

  Літ.: Рикова Н., Сучасна французька література, Л., 1939; Історія французької літератури, т. 4, М., 1963.

  Ст П. Балашов.