Донський Марк Семенович [р. 21.2(6.3) .1901, Одеса], радянський кінорежисер, кінодраматург, народний артист СРСР (1966), Герою Соціалістичного Труда (1971). Член КПРС з 1945. Закінчив правове відділення Сімферопольського університету. З 1926 працює в кіно. Перші фільми, поставлені Д. спільно с М. А. Авербахом, — «У великому місті» (1928), «Ціна людини» (1929). Популярність приніс Д. фільм «Пісня про щастя» (1934, спільно с В. Р. Легошиним). Найбільш значні твори Д. 30-х рр. — кінотрилогія про дитинство і юність М. Горького — «Дитинство Горького» (1938, сценарій І. Груздева спільно з Д.), «В людях» (1939; Державна премія СРСР, 1941), «Мої університети» (1940, сценарій Д.). Формування особи письменника показане на широкому фоні провінційного життя дореволюційної Росії. У фільмі втілені самобутні людські характери, узагальнено-поетичний початок органічно поєднується з колоритними побутовими сценами. У роки Великої Вітчизняної війни Д. поставив фільми «Як загартовувалася сталь» (1942, сценарій Д. по роману Н. А. Островського), «Веселка» (1944, по повести Ст Л. Васильовськой; Державна премія СРСР, 1946), «Нескорені» (1945, по повести Б. Л. Горбатова, сценарій Д. спільно з Горбатовим). Великим досягненням Д. став фільм «Сільська вчителька» (1947; Державна премія СРСР, 1948; в головній ролі Ст П. Марецкая), присвячений красі самовідданої творчої праці. По творах М. Горького Д. створив фільми «Мати» (1956, сценарій Д. і Н. А. Коварського) і «Хома Гордєєв» (1959, сценарій Б. Г. Бяліка і Д.). У 60-і рр. Д. звернувся до ленінської теми, поставивши фільми «Серце матері» (1966; Державна премія СРСР, 1968) і «Вірність матері» (1967). Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, і медалями.
Соч.: Як я став режисером, в кн.: Як я став режисером, М., 1946, с. 95—104.
Літ.: До 60-ліття з дня народження Марка Донського, «Мистецтво кіно», 1961 № 6.
