Домен (франц. domaine, від латів.(латинський) dominium — володіння), 1) Д. королівський, спадкові земельні володіння короля в країнах Західної і Центральної Європи в середні віки. Включав вотчину, фортеці, міста, ліси і пасовища, розкидані в різних районах країни. Служив фондом тих, що земельних подарували прямим васалам короля, а також головним джерелом засобів для вмісту короля і королівського двору. Розширення королівських Д. за рахунок приєднання володінь крупних феодалів з'явилося одним із засобів зміцнення королівської влади і ліквідації феодальної роздробленості. Герцоги, графи і ін. крупні феодали також мали свої Д. 2) Д. сеньйоріальний, частина вотчина (маєтки), на якій феодал вів самостійне (доменіальноє) господарство, використовуючи працю феодально-залежних селян-тримачів або безземельних працівників. Включав орні землі (що розташовувалися, як правило, черезсмужно з селянськими), угіддя, сади, споруди, живий і мертвий інвентар.
