Дольмен (франц. dolmen, від бретонського tol — стіл і men — камінь), древня похоронна споруда, один з видів мегалітічеських споруд (див. Мегаліти ). Д. складено з величезних кам'яних глиб і плит до декількох десятків тис. кг , поставлених вертикально і покритих однією або декількома плитами зверху. Д. — один з перших типів цілісної архітектурної композиції, заснованої на законах архітектоніки. Д. зазвичай містять останки декілька померлих з кам'яними або бронзовими знаряддями і прикрасами. Деякі Д. використовувалися для поховань протягом десятків або навіть сотень років. Передбачають, що Д. споруджувалися для поховання родових старійшин; по іншій гіпотезі, вони спочатку служили родовими святилищами і лише пізніше були перетворені на місця поховань. Д. поширені в приморських областях Європи, Північної Африки і Азії; у СРСР відомі на Чорноморському побережжі Кавказу і в Криму. У Європі і Північній Африці Д. відносяться до бронзового століття, в Індії і Японії — до залізного століття; на Кавказі Д. споруджувалися в епоху ранньої і середньої бронзи (3—2-е тисячоліття до н.е.(наша ера)), а деякі використовувалися навіть в 1-м-коді тисячолітті до н.е.(наша ера)
Літ.: Куфтін Би. А., Матеріали до археологія Колхіди, т. 1, Тб., 1949; Лавров Л. І., Дольмени північно-західного Кавказу, в кн.: Тр. Абхазького інституту мови, літератури і історії, т. 31, Сухумі, 1960; Чайлд Р., У витоків європейської цивілізації, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1952; Загальна історія архітектури, т. 1, М., 1944, с. 24, 25.
