Долматовський Євгеній Ароновіч [р. 22.4(5.5) .1915, Москва], російський радянський поет. Член КПРС з 1941. У 1937 закінчив Літературний інститут ним. М. Горького. Друкуватися почав в 1930. Опублікував збірку «Лірика» (1934), в 1935 — збірка «День». Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. Кращий твір військових років — поема «Пропав без вісті» (1-я частина трилогії «Одна доля», 1942—46). Роман у віршах «Добровольці» (1956) присвячений першим будівельникам метро і їх подальшим долям. Д. — автор текстів популярних пісень, у тому числі пісень до кінофільмів, тексту ораторії «Гімн про ліси» (1949), восьми балад «Вірність» (1970), пісні «Батьківщина чує...» (1950) і ін. творів на музику Д. Д. Шостаковича; книги віршів «Слово про завтрашній день» (1949; Державна премія СРСР, 1950). Поезія Д. відмічена межами громадянськості і патетичності. Нагороджений 5 орденами, а також медалями.
Соч.: Африка має форму серця, М., 1961; Все лише починається, М., 1961; Роки і пісні, М., 1963; Вірші про нас, М., 1964; Вибране, М., 1965; Останній поцілунок, М., 1967; З життя поезії, М., 1967; Дівчина в білому, М., 1968; Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—2, М., 1971.
Літ.: Наровчатов С., Доля покоління, «Юність», 1957 №1; Антокольський П., Військові вірші Долматовського, в його кн.: Поети і час, М., 1957; Трощенко Е., Євгеній Долматовський, в її кн.: Статті про поезію, М., 1962.
