Довгоносики, слоники (Curculionidae), сімейство жуків, що характеризуються витягнутою в головотрубку (інколи неправильно називають хоботком) передньою частиною голови, на кінці якої знаходиться типовий для жуків гризучий ротовий апарат. В багатьох Д. головотрубка довше за не лише голову, але і все тіло. Серед Д. розрізняють короткохоботних (Adelognatha), в яких головотрубка зазвичай не довше за основну частину голови, і дліннохоботних (Phanerognatha) в яких вона багато довше. Вусики зазвичай колінні (виключення — семєєди підродини Apioninae і деякі ін.). Лапки ніг 5-члениковиє (4-й членик прихований у вирізці 3-го). В короткохоботних часто зредуковані крила, а надкрилья (елітри) зростаються один з одним над черевцем, утворюючи зведення субелітральной порожнини, що захищає від висихання. Незрідка надкрилья і ін. сильно ськлеротізованниє ділянки покривів несуть вирости і Шип, а в багатьох Д. — лусочки, що додають тілу металевий блиск. Більшість Д. — фітофаги, тобто харчуються різними частинами живих квіткових рослин; лише небагато, наприклад Cossonus, розвиваються в гнилій деревині і їх личинки харчуються підземними частинами рослин. Короткохоботниє Д. відкладають яйця зазвичай в землю, більшість дліннохоботних — в тканині рослин, службовців їжею личинкам. Личинки безногі, з-образні, м'ясисті, із складчастими покривами і з добре розвиненою головною капсулою. Тіло личинки звичайне біле або кремове, голова жовта або коричнева. Д. — найбагатше видами сімейство організмів; відомо близько 40 000 видів; у фауні СРСР — до 4000. Личинки Д., що розвиваються в грунті, часто поліфаги, деякі олігофаги (наприклад, клубеньковиє Д. роду Sitona — лише в бульбах на корінні бобів, личинки бурякового Д. — Bothynoderes punctiventris — на корінні деяких маревних і т.п.). Багато видів — вузькі олігофаги, майже монофаги, приурочені до живлення певними видами і частямі рослин; часто по характеру пошкодження можна визначити вигляд Д. У стеблах трав'янистих дводольних розвиваються фрачникі (Lixus), в корінні складноцвітих — Pseudocleonus, в паренхімі листя — Rhynchaenus, в кошиках кульбаби — Centhorrhynchus punctiger, в коробочках маку — С. macula-alba, в голівках конюшини — апіон (Apion) і т.д. Порівняно рідко личинки Д. розвиваються відкрито на листі рослин; у цих випадках вони схожі на зелених гусениць з прикріплювальними горбками на грудних і черевних сегментах. Такі, наприклад, листовий люцерновий слоник (Phytonomus variabilis) і ін. Обертання в лялечку Д. відбувається в грунті або в тканинах кормової рослини. Личинки Д., що відкрито харчуються на листі, там і обертаються в лялечку, споруджуючи собі паутіновий кокон (наприклад, види роду Phytonomus) або кокон із застигаючого слизу, що виділяється (види роду Cionus).
Серед Д. багато шкідників з.-х.(сільськогосподарський) рослин, з якими доводиться вести вперту боротьбу. Такі бурякові Д., листовий люцерновий слоник, бавовняний Д. (Anthonomus grandis), яблуневий цветоєд (А. pomorum) і багато інших. ДО Д. близькі трубковерти (Attelabidae).
Літ.: Життя тварин, під ред. Л. А. Зенкевіча, т. 3, М., 1969; Визначник комах Європейської частини СРСР, під ред. Р. Я. Бей-Бієнко, т. 2, М-код.—Л., 1965; Бей-Бієнко Р. Я., Загальна ентомология, М., 1966.
