Довга лінія, електрична лінія, утворена двома паралельними провідниками струму, довжина яких перевищує довжину хвилі передаваних електромагнітних коливань, а відстань між провідниками значно менше довжини хвилі. Д. л. є системою з розподіленими постійними (параметрами), т.к. каждий елемент її довжини володіє одночасно деякими значеннями індуктивності L і активного опору R дротів, ємності З і провідністю струму G між дротами. Через ці параметри визначають основні характеристики Д. л. — хвилевий опір W і швидкість поширення v електромагнітних хвиль уздовж неї. Миттєві значення сили змінного струму і напруги в будь-якій точці Д. л. математично зв'язані між собою так званими телеграфними рівняннями. Д. л. називається однорідною, якщо значення її параметрів незмінні на всьому протязі; за відсутності в ній електричних втрат, тобто R = G = 0 (зазвичай на радіочастотах),
Вхідний опір Д. л. має в загальному випадку комплексний характер (містить активну і реактивну складові) і залежить від довжини лінії і характеру електричного навантаження на її кінці (виході). Вхідний опір Д. л. безконечної довжини рівне W . Для максимальної передачі енергії від джерела лінії її вхідний опір має бути активним і рівним внутрішньому опору джерела, тобто погодженим з ним. Розрізняють 3 режими роботи Д. л.: режим хвилі, що біжить, коли передавана енергія повністю поглинається навантаженням (опір навантаження активний і рівний W ); режим стоячої хвилі, коли передавана енергія повністю відбивається від кінця лінії до джерела (короткозамкнута або розімкнена на кінці Д. л.), і проміжний режим (опір навантаження комплексний і не рівний W ). Д. л. застосовують для передачі інформації в телеграфно-телефонній телекомунікації, телебаченні, радіолокації, а також для передачі енергії по дротах на далекі відстані (див. Лінія електропередачі ).
Літ.: Гарновський Н. Н., Теоретичні основи електропровідного зв'язку, ч. 2, М., 1959; Гоноровський І. С., Радіотехнічні ланцюги і сигнали, ч. 2, М., 1967.
