Добро і зло, нормативно-оцінні категорії моральної свідомості, в гранично узагальненій формі що позначають, з одного боку, належне і етично-позитивне, благо, а з іншої — етично-негативне і негоже у вчинках і мотивах людей, в явищах соціальній дійсності. У інтерпретації природи Д. і з. у історії етики, починаючи із старовини, стикалися матеріалістичні і ідеалістичні тенденції. Перша зв'язувала ці поняття з людськими потребами і інтересами, із законами природи або фактичними бажаннями і устремліннями людей (натуралізм), з насолодою і стражданням, щастям і нещастям людини (гедонізм, евдемонізм), з реальним соціальним значенням дій індивідів для їх спільного життя. Друга ж виводила поняття Д. і з. з божественного веління або розуму (і відхилень від них), з деяких потойбічних світу сущого ідей, суті, законів, внаслідок чого конфлікту між Д. і з. додавався метафізично-онтологічний сенс боротьби двох одвічних початків в світі, або ж зводила вміст даних понять до вираження суб'єктивних побажань, схильностей, симпатій і антипатій людини. Лише марксистська філософія і етика поставили аналіз цих понять на достовірно науковий, соціально-історичний грунт, зв'язавши Д. і з. з конкретними протиріччями суспільної дійсності і їх специфічним віддзеркаленням в моральній свідомості певних епох, суспільних систем, класів. Цим і обумовлені відмінності в розумінні конкретного вмісту Д. і з. у історії. «Уявлення про добро і зло так сильно мінялися від народу до народу, від століття до століття, що часто прямо перечили одне іншому», — писав Ф. Енгельс (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 20, с. 94). Але в той же час в даних поняттях зберігався і деякий гранично загальний вміст: вони завжди виражали у формі етичних оцінок і розпоряджень практичні завдання соціальних суб'єктів в сучасності або на віддалене майбутнє — завдання, що формулюють, з одного боку, вимоги збереження вже досягнутих результатів в попередньому розвитку культури, а з іншої — що виражають незадоволення сущим і цілі подальшого історичного прогресу. Ідея добра, писав Ст І. Ленін, відображає вимоги людини до дійсності: «... світ не задовольняє людини, і чоловік своєю дією вирішує змінити його» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 29, с. 195). У комуністичній моральності конфлікт Д. і з. осмисляєтся перш за все в плані боротьби за знищення експлуатації, соціальної нерівності і за всесторонній розвиток особи в безкласовому суспільстві.
Літ.: Ленін Ст І., Завдання союзів молоді, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 41; Лафарг П., Економічний детермінізм Карла Маркса, Соч., т. 3, М-код.—Л., 1931, с. 82—101; Архангельський Л. М., Категорії марксистської етики, М., 1963.
