безбарвна, важка, рухлива рідина, злегка димляча на повітрі, з характерним запахом прілого сіна; t пл —57°С, t кіп 128°С, d 15 4 1,644, показник заломлення n 20 D 1,4566. Д. погано розчинимо у воді, дуже добре — в органічних розчинниках; повільно гидролізуєтся водою (гідроліз значно прискорюється при нагріванні і у присутності лугів). Д. енергійно взаємодіє з аміаком і амінами, утворюючи сечовину або її похідні. Ця реакція може служити для дегазації Д. Прі 300—350°С, а також у присутності Fecl 3 , Alcl 3 і ін. галогенідів металів Д. розкладається з утворенням Coci 2 , CO, Ccl 4 і ін. Д. отримують вичерпним хлоруванням (при освітленні) метілхлорформіата.
Д. володіє сильною задушливою і помітною дратівливою дією. Непереносна концентрація 0,075 міліграма/л , смертельна 0,25 міліграмом/л (при експозиції 30 мін ). При отруєнні Д. характерна наявність прихованого періоду дії (до 6—8 ч ). Дуже небезпечна тривала дія малих концентрацій Д., сумарна дія яких може привести до важких поразок організму (так званий кумулятивний ефект). Д. використовувався під час 1-ої світової війни як отруйлива речовина.
Літ.: Соборовський Л. З., Епштейн Р. Ю., Хімія і технологія бойових хімічних речовин, М. — Л., 1939; Флюрі Ф., Церник Ф., Шкідливі гази, М., 1938.
