Динозаври (Dinosauria), найчисленніший надряд викопних мезозойських плазунів підкласу архозавров . Ділять на 2 загони: ящеротазовиє і птіцетазовиє Д., які включають 7 підрядів, об'єднуючих декілька сотів видів. Найраніші Д. відомі з середнього тріаса, останні Д. дожили до кінця крейдяного періоду. Д. — морфологічно і екологічно украй всіляка група. Предками Д. були примітивніші тріаси архозаври — текодонти, від яких Д. успадкували здібність до пересування на двох задніх ногах (біпедалізм), з часом в одних що посилилася (хижі Д. і орнітоподи ), а в інших — втрачену (зауроподи, стегозаври, анкилозаври і рогаті Д.). Первинно все Д. були сухопутними хижаками, але вже в кінці тріаса від них відокремилися прозауроподи, можливо, всеїдні Д., що дали почало гігантським рослиноїдним зауроподам, що перейшов до проживання в крупних внутрішньоматерикових водних басейнах або в прибережній зоні морить. У тріасі ж з'явилися гетеродонтозаври (з передніми зубами, як в хижих Д., а задніми, як в орнітопод), що дали, ймовірно, почало всім птіцетазовим Д. — рослиноїдною твариною. У більшості з них (виключаючи орнітопод, що стали, як і зауроподи, мешканцями водоймищ) розвинулися захисні пристосування проти хижих Д. (Шип і кісткові панцирі в стегозаврів і анкилозавров , роги — в рогатих Д.). Розмножувалися Д. яйцями, шкаралупу яких знаходять досить часто. Можливо, Д. були теплокровними тваринами, володіли і ін. ознаками високої фізіологічній організації. Залишки Д. — багаточисельні скелети, черепи і ін. зустрічаються на всіх материках; у СРСР — головним чином на території Казахстану, а також Таджикистану і Киргизії (район Фергани). Вивчення Д. поважно для пізнання еволюції хребетних. Широке географічне поширення і швидка зміна видів Д. у часі роблять їх коштовними керівними формами для визначення геологічного віку континентальних відкладень мезозою. Впродовж всього мезозою на зміну одним видам, пологам, сімействам і підрядам з'являлися нові групи. Час зникнення останніх Д. відповідає кордону між мезозоєм і кайнозоєм. Основними причинами вимирання Д. слід рахувати несприятливі зміни середовища проживання (перерозподіл води і суші на земній поверхні з можливим зникненням природних зон проживання, зміна клімату, порушення балансу у складі флори і фауни, тобто харчової бази, і т.д.), що викликаються первинно геологічними перетвореннями земної кори, які були вельми значительни в мезозої, особливо в пізньому крейді.
Літ.: Основи палеонтології [т. 12]. Земноводні, плазуни і птиці, М., 1964; Різдвяний А. До., На пошуки динозаврів до Гобі, 3 видавництва, М., 1969; Colbert Е. Н., Men and dinosaurs, N. Y., 1968.
