Дигасиньський (Dygasiński) Адольф (7.3.1839, Негославіце Келецкого воєводства, — 3.6.1902, Гродзіськ, поблизу Варшави), польський письменник і педагог. Походив з бідної шляхти. Учасник польського повстання 1863. Д. — зачинає польського натуралізму і видатний анімаліст. Найбільш значне в його творчості — розповіді і повести з життя і побуту селян, а також про тварин і птиць («За корову», 1883, «Вовк, собаки і люди», 1883, «Заєць» 1898, і ін.). Д. співчував знедоленим; звиродніння шляхти пояснював спадковістю (повість «Фон Молькен», 1885; роман «Пан Енджей Піщальський», 1890). Проте у викритті соціального гніту (роман «Горілка», 1894) Д. був суворіше за польських реалістів 19 ст У 1890 Д. був в Америці. У «Листах з Бразилії» (1891) і повести «стрімголов» (1893) описав трагічну долю селян-емігрантів.
Соч.: Pisma wybrane, t. 1—24, Warsz., 1949—53; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Маргеля і Маргелька. Повести і розповіді, М., 1961.
Літ.: Гористий І. До., А. Дигасиньський, в кн.: Історія польської літератури, т. 1, М., 1968; Szweykowski Z., Dramat Dygasińskiego, Warsz., [1938]; Brzozowska D., Adolf Dygasiński, Warsz., 1957.
