Дзайбацу (япон. — фінансова кліка), монополії і фінансова олігархія сучасної Японії. До закінчення 2-ої світової війни 1939—45 Д. виступали у формі концернів, що об'єднували кожен десятки всіляких компаній під контролем головної родинної компанії (головні з концернів — «Міцуї», «Міцубіси», «Сумітомо», «Ясуда»). Д. контролювали основні галузі економіки, сприяючи мілітаризації Японії, виступали як натхненники агресії. Після 2-ої світової війни колишні концерни були реорганізовані по принципах сучасних американських і західноєвропейських монополій — з вільним купівлею-продажем акцій, широким залученням зовнішнього капіталу. Це сприяло посиленню концентрації виробництва і капіталу, особливо в 60-і рр. Д. виступають у формі фінансово-монополістичних груп (основні з них — «Міцубіси», «Сумітомо», «Міцуї», «Фудзі», «Дайіті-Канге»,«Санва»), об'єднуючих найкрупніші банки, страхові промислові і торгівельні компанії країни. Після війни Д. ще більш укріпили свої позиції як провідну силу правлячого реакційного табору.
Літ.: Певзнер Я. А., Державно-монополістичний капіталізм в Японії після другої світової воїни, М., 1961; Пігульовськая Е. А., Монополії і фінансова олігархія в сучасній Японії, М., 1966; Куцобіна Н., Відновлення японських монополій, «Світова економіка і міжнародні відносини», 1968 № 9.
