Дженаб Шахабеддін (Cenap Şahabettin) (1870, Монастір, — 13.11.1934, Стамбул), турецький письменник. Закінчив Стамбульську військово-медичну школу (1889), спеціалізувався в Парижі (1890—94). Працював лікаркою в Туреччині (1894—1914). У 1914—22 читав курс європейської літератури в Стамбульському університеті. Видний представник літературної групи «Серветі-фюнун» (див. Туреччина, Література). Юнацькі вірші Д. Ш., написані в традиційній формі газелей і касид, зібрані в збірці «Кінець» (1887). Зріла творчість Д. Ш. відмічено сильним впливом французького символізму. Його любовна і пейзажна лірика відрізняється вишуканістю мови і отточенностью ритмів. Автор путніх есе «На дороги паломництва» (1907), «Листи з Європи» (1919), п'єс «Брехня» (1911), «Піжмурки» (1917) і критичних робіт про турецьку і західноєвропейську літературу.
