Джамал-заді Сєїд Мохаммед Алі (р. 1890, Ісфахан), іранський письменник. Закінчив університет у Франції, отримав звання доктора права. Перша сатирична розповідь Д. «Солодкозвучна перська мова» надрукована в журналі «Каве» (видавництво в Берліні). У 1921 опублікував першу збірку розповідей «Були і небилиці» (русявий. пер.(переведення) 1935), що поклав почало жанру короткої розповіді в персидській літературі; передмова автора до цієї збірки вважалася маніфестом сучасної іранської прози. У творах Д. висміюється відсталість іранського суспільства: збірки «Дядько Хосейн Алі» (1942), «Гірке і солодке» (1955), повести «Будинок божевільних» (1942), «Долина страшного суду» (1944), «Галташан-діван» (1945), «Водостік» (1947), автобіографічна повість «Що верх, що виворіт — одна матерія» (1955). Автор п'єс, статей по історії культури Ірану, «Словника просторіччя і ідіом» (1962).
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Всяка всячина, М., 1967.
Літ.: Чайкин До., Короткий нарис новітньої персидської літератури, М., 1928; Комісарів Д. С., Нарис сучасної персидської прози, М., 1960.
