Джавахишвілі М. (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище Михайло Саввіч Адамашвілі) [8(20) .11.1880 — 1937], грузинський радянський письменник. Народився в селянській сім'ї в с. Церакві, нині Марнеульського району. Закінчив в 1901 училищі садівництва і виноградарства в Ялті. Друкуватися почав в 1903. У 1906 Д. був притягнений до суду за статті, направлені проти самодержавства. Біг за кордон, подорожував по Європі і по Америці. У 1909 Д. з чужим паспортом повернувся на батьківщину. Видавав журнал «Ері» («Нація»), за що був судимий і висланий за межі Кавказу.
В своїх романах «Квачи Квачантірадзе» (1924), «Джакос Хизнебі» (у російському переведенні «Обвал», 1925), «Білий комір» (1926), «Гиві Шадурі» (1928) Д. показав в гострих конфліктах крах старого світу, важке народження нових соціальних стосунків, новій психології. Історичний роман «Арсен з Марабди» (русявий. пер.(переведення) 1933—36) оповідає про селянському революційному русі в Грузії в 1-ій половині 19 ст під керівництвом народного героя Арсена Одзелашвілі (див. Арсен ). У останньому романі «Доля жінки» (1936) змальовані революційні події 1905 в Тбілісі. Д. як художникові властиві майстерність сюжетної композиції, тонкий аналіз психології персонажів.
Соч.: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Собр. соч.(вигадування), у 5 тт., т. 2, 4, Тб., 1969—70; Арсен з Марабди, Тб., 1956; Доля жінки, Тб., 1963; Гиві Шадурі. Романи і розповіді, М., 1970.
Літ.: Радіані Ш., Михайло Джавахишвілі, Тб., 1958.
