Де Сика (De Sika) Вітторіо (р. 7.7.1901, Сміття), італійський кіноактор і кінорежисер. Зніматися в кіно почав в 1930-і рр., як режисер виступає з 1940. Фільм «Діти дивляться на нас» (1943) поклав початок творчій співдружності Де С. з сценаристом Ч. Дзаваттіні. Розвиваючи художні принципи неореалізму, одним з основоположників якого він був, Де С. створив фільми: «Шуша» (1946), «Викрадачі велосипедів» (1948), «Умберто Д.» (1951), «Диво в Мілані» (1951), «Дах» (1956). Творчість режисера глибока соціально і гуманістічно, пройнято протестом проти несправедливості і жорстокості буржуазного суспільства, проти фашизму і війни. Акторські і режисерські роботи Де С. відмічені високою майстерністю, тонким художнім смаком. Їх відрізняє жанрова різноманітність, поєднання психологічної глибини і гострою сатиричності, витонченій, тонкій комедійності. Одна з кращих акторських робіт Де С. — роль Бертоне («Генерал Делла Ровере», 1959). Поставив фільми: «Чочара» (1960, по роману А. Моравіа), «Страшний суд» (1961), «Альтонськие в'язні» (1962, по п'єсі Ж. П. Сартра), «Вчора, сьогодні, завтра» (1963), «Бум» (1963), «Брак по-італійськи» (1964, по п'єсі Де Філіппо «Філумена Мартурано»), «Соняшники» (1970, спільне італо-французьке виробництво за участю кіностудії «Мосфільм»), «Сад Фінци-Контіні» (1971, по роману Дж. Бассані).
Літ.: Богемський Р., Вітторіо де Сика, М., 1963; Bazin A., Vittorio De Sica, Parma, 1953.
