Дешифровка писемності, відновлення розуміння невідомої писемності або мови (або того і іншого). Так, при Д. текстів древнього Кіпру не була відома писемність; при Д. (інтерпретації) хеттських, еламських, етруських текстів не була відома мова; при Д. (розкритті) єгипетських і лувійських ієрогліфів, аккадськой і угарітськой клинопис, «друку» долини Інду не були відомі ні лист, ні мова. Міра популярності може бути, проте, дуже різною — від повного знання листа (або мови) до розуміння того, що даний лист входить у відомий круг пісьменностей (або дана мова входить у відому сім'ю мов).
При Д. з'ясовується характер листа (буквений, консонанта, складовий або словесно-складовий; є чи ні знаки пояснень, що не володіють звуковими значеннями): для цього достатній підрахунок числа різних знаків в досліджуваній писемності. При ідентифікації окремих письмових знаків за допомогою нескладної методики дешифровщик в змозі відокремити в ще не прочитаному буквеному тексті голосні від приголосних, а в складовому тексті — знаки для голосних від знаків типа «згідний + голосний».
Незалежно від аналізу листа можуть досліджуватися граматика і семантика текстів. Зіставляючи ділянки тексту, що повторюються, можна відокремити коріння від афіксів і закінчень, імена від дієслів, виділити окремі відмінкові і дієслівні форми, приводи, власні імена і ін. Подібний аналіз «зсередини» грунтується на знанні закономірностей, властивих всім мовам (або пісьменностям) або родинним групам. Проте унаслідок обмеженості текстів такий аналіз рідко доходить до ідентифікації конкретних форм. Для здобуття повної Д. використовуються різні чисто «зовнішні» дані, перш за все — білінгви, тобто паралельні тексти на відомій і невідомій мовах. Якщо з'ясовується спорідненість досліджуваної мови (листи) з відомими, то ці останні притягуються для уточнення або з'ясування значення слів (письмових знаків) тексту, що дешифрується; такий аналіз називається етимологічним. Критерієм правильності Д. може служити підтвердження її новими знахідками.
