Децентралізованниє заліки до СРСР, заліків взаємних вимог господарських організацій, що постійно діють, здійснюваних установами Держбанку по місцю знаходження розрахункових рахунків платників. Д. з. почали застосовуватися з 1954 і охопили багато галузей промисловості і транспорту. При Д. з. досягаються погашення взаємних претензій, відособлення на певні короткі періоди первинних по своїй суті розрахунків (за матеріальні цінності і послуги) від ін. розрахунків, забезпечується повніше поєднання кредитних і розрахункових операцій. Д. з., як і в цілому заліки взаємних вимог госпорганів (див. Бюро взаємних розрахунків ), — один із способів платежів, що визначають організаційну форму заміщення готівки безготівковими розрахунками . Всі платежі за тих, що поступають товарно-матеріальні цінності і надані послуги, як і всі аналогічні вступи, концентруються в банці на тих, що відкриваються учасникам заліків особливих активно-пасивних рахунках по заліку. Для завершення Д. з. і погашення незарахованих сум господарським організаціям може бути наданий платіжний кредит. В кінці 1970 питома вага цього кредиту в загальній сумі платежів по Д. з. склав близько 15%. Д. з. забезпечують за певних умов прискорення оборотності засобів в розрахунках, посилення контролю рублем, економію платіжних засобів і скорочення потреби в кредиті. Ефективність дії системи Д. з. багато в чому залежить від складу учасників заліків, стійкості і постійності їх розрахункових зв'язків, періодичності заліку, можливостей швидкого і повного залучення кредиту для завершення заліків і оперативного використання залишку засобів по Д. з. До початку 1971 питома вага Д. з. загалом платіжному звороті за товари і послуги склав 13%.
