Десніцкий Василь Олексійович (псевдонім — Буд Ст, Головінський Ст) [18(30) .1.1878, с. Покрив, нині області Горького, — 22.9.1958, Ленінград], революційний діяч, радянський літературознавець. Вчився в Юрьевськом (Тартуськом) університеті. Соціал-демократичну роботу вів з 1897 в Нижньому Новгороді, Москві, на Уралі і на півдні Росії, в 1903—09 більшовик. Делегат 3—5-го з'їздів РСДРП, на 4-м-коді (1906) з'їзді обирався членом ЦК партії. Співробітничав в більшовицьких газетах. У 1909 активний учасник фракційною капрійськой школи . У 1917 один із засновників газети меншовицького напряму «Нове життя»; до березня 1918 член ВЦИК від партії соціал-демократичних інтернаціоналістів («новожізненцев»). У 1919 від політичного життя відійшов. Вів науково-педагогічну роботу в Ленінградському педагогічному інституті ним. А. І. Герцена і ін. вузах Ленінграда. Основні праці присвячені марксистській методології літератури, історії російської і зарубіжної літератури 18—20 вв.(століття)
Соч.: На літературні теми, т. 1—2, Л. — М., 1933—36; Вибрані статті по російській літературі XVIII—XIX вв.(століття), Л. — М., 1958; А. М. Горький. Нариси життя і творчості, М., 1959.
Літ.: Желтова Н. І., Бібліографія наукових праць Ст А. Десніцкого, в кн.: З історії росіян літературних стосунків XVIII—XX вв.(століття), М. — Л., 1959.
