Державін Микола Севаст'янович [3(15) .12.1877, с. Преслав, нині Запорізької області, — 26.2.1953, Ленінград], радянський філолог, академік АН(Академія наук) СРСР (1931). Член КПРС з 1945. Ректор Ленінградського університету (1922—25). Завідувач кафедрою слов'янської філології Ленінградського університету (1925—53). У 1931—34 директор Інституту слов'янознавства АН(Академія наук) СРСР (Ленінград), в 1947—53 керував ленінградським відділенням Інституту слов'янознавства. Автор робіт по етіології слов'ян, історії російської літератури, школи і викладання. Основні праці присвячені культурі болгарського народу: «Болгарські колонії в Росії» (т. 1—2, 1914—15), «Історія Болгарії» (т. 1—4, 1945—48), «Хрісто Ботев, поет-революціонер» (1948), «Іван Вазов. Життя і творчість» (1948). Нагороджений 2 орденами Леніна. Почесний член Болгарської АН(Академія наук) (1946). Державна премія СРСР (1948).
Соч.: А. Константінов, М. — Л., 1935; Збірка статей і досліджень в області слов'янської філології, М. — Л., 1941.
Літ.: Н. С. Державін, М. — Л., 1949 (Матеріали до біобібліографії учених СРСР. Серія літератури і мови, ст 1); Повна бібліографія робіт Д. по слов'янознавству, в кн.: Короткі повідомлення інституту слов'янознавства, в.11, М., 1953.
