Державно-монополістичне регулювання сільського господарства, система економічних заходів буржуазної держави, направлена на здійснення аграрної політики фінансової олігархії. Відображає новий рівень усуспільнення з.-х.(сільськогосподарський) виробництва на машинній стадії його розвитку. Державно-монополістичне регулювання прискорило зростання крупного капіталістичного виробництва в сільському господарстві і тим самим підсилило процес витіснення дрібного виробництва в цій галузі. В той же час Г.-м. р. с. х. направлено на те, щоб «очистити» сільське господарство від мільйонів дрібних і середніх селянських і фермерських господарств такими методами, які б не допускали політичних виступів цих верств населення проти капіталістичних буд.
В післявоєнний період фінансова олігархія намагається за допомогою заходів державно-монополістичного регулювання сільського господарства вести за собою не лише крупну сільську буржуазію, але і широкі шари сільської дрібної буржуазії (середнє і особливо мелкокапіталістічеськоє заможне селянство і фермерство). Але оскільки вся система капіталістичних стосунків обумовлює неминуче розорення і витіснення дрібного виробництва з сільського господарства на його машинній стадії, остільки ці спроби союзу фінансової олігархії з широкими верствами сільського населення терплять в кінцевому рахунку провал. У всіх без виключення країнах розвиненого капіталізму економічні поступки масам трудящих селян і фермерів не змінили класової природи державно-монополістичного регулювання сільського господарства як знаряддя, направленого проти цих шарів.
Безпосередньою причиною розвитку Г.-м. р. с. х. з'явилося загострення економічних і соціальних протиріч аграрних буд в епоху загальної кризи капіталізму. У широких масштабах вторгнення буржуазної держави в економічне життя сільського господарства сталося в перші роки переплетення світового економічного і світового аграрного криз (1929—33). Воно було направлене в цей період на відновлення нормального ходу економічного циклу. На розвиток державно-монополістичного регулювання сільського господарства в післявоєнний період істотний вплив зробили тривала аграрна криза в основних країнах тих, що експортують з.-х.(сільськогосподарський) продукцію (США, Канада, Австралія і частково Нова Зеландія), необхідність відновлення на новій технічній основі розореного в роки 2-ої світової війни 1939—45 з господарства в країнах Західної Європи. Торгівельна війна на світовому ринку с-х товарів в 50—60 рр., загострення соціальних конфліктів, обумовлених масовим розоренням селян і фермерів в ході технічного переозброєння сільського господарства, і ін. протиріччя капіталістичного господарства підсилили Г.-м. р. с. х.
Форми і методи Г.-м. р. с. х. істотно розрізняються по окремих країнах, що обумовлене: рівнем розвитку капіталізму в сільському господарстві, мірою розшарування селянства і фермерства питомою вагою крупнокапіталістічеського виробництва, розвитком з.-х.(сільськогосподарський) кооперації і рівнем монополізації галузей, що переробляють з.-х.(сільськогосподарський) продукцію. Форми і методи державно-монополістичного регулювання сільського господарства визначаються також положенням тієї або іншої країни в системі міжнародного розподілу праці і на світовому ринку. Основні напрями цих заходів, які в якійсь мірі властиві всім або більшості країн розвиненого капіталізму, полягають в наступному: всілякі методи державної підтримки цін на з.-х.(сільськогосподарський) продукти; стимулювання технічної реконструкції і технічного прогресу сільського господарства; аграрний протекціонізм і з.-х.(сільськогосподарський) демпінг; регламентація або обмеження з.-х.(сільськогосподарський) виробництва.
На здійснення заходів державно-монополістичного регулювання сільського господарства в країнах розвиненого капіталізму витрачаються крупні суми. Наприклад, в кінці 60-х рр. 20 ст в США бюджетні асигнування на сільське господарство складали приблизно половину чистого доходу фермерів, у Великобританії 80—90% цього доходу, у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) близько 80%, в Швеції були на 1 / 3 вище за чистий дохід сільських господарів. Проте більше половини асигнованих державою засобів на регулювання сільського господарства йде на підтримку капіталістичної верхівки сільського населення. У США, наприклад, близько 80% державних асигнувань на підтримку цін і доходів в ті ж роки йшло крупним і найбільшим фермерам.
Г.-м. р. с. х., не зачіпаючи основ частнокапіталістічеськой власності на засоби виробництва, лише видозмінює, але не усуває анархію і конкуренцію капіталістичного з.-х.(сільськогосподарський) виробництва. Поглиблення основного протиріччя капіталізму — між суспільним характером виробництва і частнокапіталістічеським привласненням — знайшов найбільш яскравий прояв в сфері з.-х.(сільськогосподарський) виробництва в розвитку післявоєнної кризи надвиробництва з.-х.(сільськогосподарський) товарів в США і ряду ін. капіталістичних країн.
