Державне право, сукупність правових норм, що закріплюють основи суспільного і державного устрою даної країни. Радянське Р. п. закріплює ті суспільні стосунки, які складають основи соціально-економічної системи і політичної організації радянського суспільства, суверенітет народу, суверенність націй і державний суверенітет. Р. п. інколи називають конституційним правом, Головне джерело сов.(радянський) Р. п. — Конституція СРСР — основний закон соціалістичного суспільства і держави. Це визначає місце Р. п. в системі радянського права як провідній галузі права, оскільки його принципи є основоположними для всіх ін. галузей радянського права. Своїми нормами (і перш за все нормами, що містяться в Конституції СРСР) Р. п. закріплює політичні і економічні основи Радянської держави, повновладдя народу, керівну роль КПРС в суспільстві і державі, визначає форми суспільного і державного устрою і закріплює демократичні свободи радянських громадян, їх основні права і обов'язки, матеріальні і правові гарантії цих прав і свобод, визначає систему органів держави, порядок їх освіти і їх компетенцію.
До провідних принципів радянського Р. п. належать: заборона експлуатації людини людиною як основа дійсної свободи особи і розвитку демократії; зосередження в руках народу як суверена всієї повноти політичної влади і всіх суспільних багатств; виборча система, що забезпечує народне представництво у виборних органах державної влади, демократичний характер їх діяльності, підзвітність і підконтрольність цих органів виборцям; повновладдя представницьких органів, покликаних вирішувати все основниє питання суспільного і державного життя, формувати і контролювати державний апарат; інтернаціоналізм і рівноправ'я у взаєминах між радянськими націями, що забезпечує вільний національно-державний розвиток всіх народів СРСР.
Р. п. встановлює порядок видання правових актів, що відносяться до будь-якої галузі права, співвідношення між всіма правовими актами, затверджуючи пріоритет закону і забезпечуючи тим самим здійснення принципу єдиної соціалістичної законності. Р. п. носить засновницький характер, оскільки прийняття новій конституції зазвичай викликає до життя нові політичні форми і нову систему державних органів, а це у свою чергу вимагає приведення старих норм у відповідність з новою конституцією.
Р. п. об'єднує не лише норми конституції, але і інші правові норми, що містять гарантії здійснення суверенітету народу, суверенність націй і державного суверенітету (такі норми містяться, наприклад, в положеннях про вибори, о представницьких органах і ін.). Норми конституції володіють найвищою юридичною силою, останні норми Р. п. мають різну силу залежно від їх форми (закон, указ, постанова уряду і так далі). Основоположному характеру суспільних стосунків, закріплюваних сов.(радянський) Р. п., відповідає система суб'єктів цих стосунків. Суб'єктами Р. п. є: радянський народ; окремі нації і народності; держава в цілому; національно-державне освіта (союзні і автономні республіки, автономні області і національні округи); органи держави (перш за все представницькі органи державної влади); депутати показних органів; громадяни; громадські організації.
Відображаючи зміни в економіці, співвідношенні класових сил і класовій структурі радянського суспільства, Р. п. розвивається відповідно основним етапам розвитку Радянської держави. Так, Р. п. першого етапу виражало основні завдання перехідного періоду від капіталізму до соціалізму і функції держави диктатури пролетаріату — ліквідація експлуататорських класів і забезпечення побудови соціалізму.
Глибокі зміни в економіці і класовій структурі радянського суспільства, перемоги соціалізму, що сталися в результаті, в СРСР, викликали подальший розвиток сов.(радянський) Р. п., що знайшло віддзеркалення в Конституції СРСР 1936, яка закріпила факт безроздільного панування соціалістичної системи господарства і соціалістичної власності на засоби виробництва, З часу прийняття Конституції СРСР 1936 сталися подальші зміни в житті радянського суспільства і держави, змінилося міжнародне положення СРСР. Соціалізм в СРСР переміг повністю і остаточно, країна вступила в період розгорнутого будівництва комуністичного суспільства, що зумовило перетворення держави диктатури робочого класу в загальнонародна держава — орган вираження інтересів і волі всього народу. Це зумовило головний напрям в розвитку радянською державності і сов.(радянський) Р. п. — всемірне розгортання і подальше вдосконалення соціалістичного демократизму.
Літ.: Уманський Я. Н., Радянське державне право, М., 1970; Конституційне право соціалістичних країн. Сб. статей, М., 1963.
