Депозит (від латів.(латинський) depositum — річ, віддана на зберігання), 1) матеріальна цінність (зазвичай гроші або коштовні папери ), що поступає до державної установи і підлягає після настання певних умов поверненню її обличчю, що внесло, або по його вказівці передачі якому-небудь іншій особі.
В СРСР операції по Д. здійснюються судовими нотаріальними, митними, лікувальними і деякими ін. установами, для чого установи Держбанку СРСР відкривають їм спеціальні рахунки по депозитних сумах. На депозитні рахунки судів грошові суми вносять у виконання судових рішень для передачі стягувачам. У Д. нотаріальної контори гроша або коштовні папери вносяться при неможливості вручити їх самому кредиторові (нотаріальна контора приймає їх в Д., не перевіряючи підстави внеску). Здані в Д. грошові суми зберігаються в перебіг термінів позовної давності (якщо вони здані бюджетною установою — те до кінця даного календарного року), а потім перераховуються в дохід державного бюджету. 2) Д. називаються також вклади в банках і ощадних касах.
