Демірчян Дереник Карапетовіч [6(18) .2.1877, Ахалкалаки, — 6.12.1956, Єреван], вірменський радянський письменник, академік АН(Академія наук) Вірменською РСР (1953). У 1897 закінчив тбіліську семінарію Нерсисян, в 1909 педагогічний факультет Женевського університету. Був педагогом. Друкуватися почав в 1893. Перша збірка віршів, пронизана відчуттям самоти, вийшла в 1899. Революція 1905—07 в Росії викликала гострий інтерес Д. до політичних проблемам. У 1913 вийшла друга збірка віршів. У історіко-героїчній поемі «Ленк-Тімур», в розповідях «Скрипка і сопілка», «Зайва», «Посмішка», «Шлунок», «Священик», в драмі «Розправа» і ін. Д. виступив як пристрасний захисник прав простих людей. У розповідях і повістях 20—30-х гг.: «У будинку відпочинку», «Мірці», «Сато» (1929), «Рашид», «Нігяр», «Товариші» і ін. Д. писав про революційну боротьбу і творчу працю радянського народу. У драмі-казці «Хоробрий Назар» (1924) Д. висміяв монархію і буржуазні вдачі. П'єси Д. — «Наполеон Коркотян», «Капутан», «Країна рідна» (1939) — зробили вплив на розвиток вірменської радянської драматургії 20—30-х рр. Ідеями патріотизму пройнятий монументальний роман «Вардананк» (ч. 1—2, 1943—46, 2-е перероблене видання, 1951), що змальовує народно-визвольну війну вірмен в 451. Нескінчений роман «Месроп Маштоц» (ч. 1, 1956) малює життя вірменського просвітителя і ученого 4—5 вв.(століття) Д. залишив праці в області літературознавства, мовознавства, історіографії і мистецтвознавства. Награждн орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране, Ер., 1950; Розповіді, М., 1954; Вардананк, М., 1961; Чаргей, Ер., 1956.
Літ.: Мурадян Р. Би., Дереник Демірчян, Ер., 1956; Історія вірменської радянської літератури, М., 1966, с. 428—50.
